- розкіл
- -ко́лу, ч.1) с. г. Невелика трикутна загорожа для відбору овець, свиней і т. ін.2) Місце, в якому що-небудь розколене або розкололося; розщіп.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
розкіл
Смотреть что такое "розкіл" в других словарях:
розкіл — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
розкіс — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
розкіш — I (життєва вигода, пов язана з багатством; розкішне життя); пишнота, пиха (надмірність у багатстві, оздобах, прикрасах, вигодах тощо); розкошування, розкошолюбство (розкішне життя) II ▶ див. багатство 3), щастя I … Словник синонімів української мови
розкільцювання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
розкільцювати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розкільцюватися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розкільцьований — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
Розкішне — іменник середнього роду населений пункт в Україні … Орфографічний словник української мови
розкішний — прикметник … Орфографічний словник української мови
розкішник — іменник чоловічого роду, істота той, хто живе в розкошах рідко … Орфографічний словник української мови
розкішниця — іменник жіночого роду, істота рідко … Орфографічний словник української мови
